Безпека і внутрішні справи

Національна безпека — сукупність офіційно прийнятих поглядів на цілі та державну стратегію в частині гарантування безпеки особистості, суспільства та держави від зовнішніх і внутрішніх загроз політичного, економічного, соціального, воєнного, техногенного, екологічного, інформаційного та іншого характеру з урахуванням наявних ресурсів і можливостей, а також захищеність життєво важливих інтересів особистості, суспільства та держави в різних сферах життєдіяльності від зовнішніх і внутрішніх загроз, що забезпечує сталий розвиток країни.

Національна безпека містить:

• державну безпеку — поняття, що характеризує рівень захищеності держави від зовнішніх і внутрішніх загроз;
• суспільну безпеку — поняття, виражене в рівні захищеності особистості та суспільства, переважно від внутрішніх загроз загальнонебезпечного характеру;
• техногенну безпеку — рівень захищеності від загроз техногенного характеру;
• екологічну безпеку та захист від загроз стихійного лиха;
• економічну безпеку;
• енергетичну безпеку;
• інформаційну безпеку;
• безпеку особистості.

Гарантування національної безпеки — комплекс політичних, економічних, соціальних, з охорони здоров’я, військових і правових заходів, спрямованих на забезпечення нормальної життєдіяльності нації, усунення можливих загроз.

Гарантування національної безпеки включає:

• захист державного ладу;
• захист суспільного ладу;
• забезпечення територіальної недоторканності та суверенітету;
• забезпечення політичної та економічної незалежності нації;
• забезпечення здоров'я нації;
• охорону громадського порядку;
• боротьбу зі злочинністю;
• гарантування техногенної безпеки та захист від загроз стихійного лиха.

Органи, що забезпечують національну безпеку:

• армія;
• служби військової розвідки та контррозвідки;
• спецпідрозділи по боротьбі з тероризмом;
• правоохоронні органи;
• медичні органи.