Організація кіно- і телевиробництва

Кіномистецтво — вид мистецтва, заснований на технічній основі кінематографа. Кіномистецтво є синтезом літератури, образотворчого мистецтва, театру та музики, тому говорять, що 28 грудня 1895 року народилася нова муза — муза кіно.

Технологічні джерела вказують на дві принципові складові кінематографа: фотографія (фіксація світлових променів) і рух (динаміка візуальних образів). Фотографічний принцип пов'язує кіно з образотворчою традицією, що йде від живопису, тобто пов'язує кіно з ідеєю мистецтва. «Картинка, що рухається» веде свій початок від балагана, ярмаркових атракціонів, ілюзіонів, тобто традицій масового, розважального видовища.

На момент зародження кіно першими стовпами нового мистецтва стали література, театр і живопис.

Режисер — творчий працівник видовищних видів мистецтва: театру, кінематографа, телебачення, цирку, естради.

Призначення режисури — створення на основі п'єси, музично-драматичного твору або сценарію театрального спектаклю, естрадної або циркової вистави, фільму.

Акторське мистецтво — професійна творча діяльність в області виконавських мистецтв, що полягає в створенні сценічних образів (ролей), вид виконавської творчості.

Виконуючи певну роль у театральній виставі, актор наче вподібнює себе особі, від імені якої він діє в спектаклі. Шляхом впливу на глядача під час спектаклю створюється особливий ігровий простір і співтовариство акторів та глядачів.

Загальний принцип акторського мистецтва — перевтілення. Перевтілення буває зовнішнє та внутрішнє, метод його збагнення різниться залежно від техніки, якою користується актор, школи (наприклад, Станіславського або Михайла Чехова), факторів зовнішнього втручання в побудову ролі (роботи партнерів, режисера, гримера і т. д.).

Студенти вчаться досконально володіти такими робочими інструментами, як грим, костюм, маска. Мистецьки управляють своїм тілом, пластикою та моторикою. Вчаться володіти голосом (у тому числі дикцією), розвивають музичний слух, почуття ритму, спостережливість, пам'ять, уяву, швидкість реакції, здатність до імпровізації. Це операторське мистецтво, кінематографічний вид творчості; створення разом із режисером і художником методами кінозйомки художньо-образотворчої форми кінофільму та телевізійного фільму. У зорових образах розкриваються зміст та ідея твору, задум кінодраматурга та режисера. У кадрі — надзвичайно пластичній образотворчій формі — можуть бути зображені предмет та його деталі, явище та його окремі елементи, передані виразність міміки й жесту, різні види руху, його темп і швидкість, виконані оптичні «укрупнення» та ін. Сцени та епізоди фільму являють собою зображувально-монтажну композицію, як би «вертикальну картину», що розгортається на екрані, час показу кожного монтажного кадра обмежений, тому важливо оптично організувати й направити увагу глядача, створити «ефект присутності».